Канадійська Провінція Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії
На початку ХХ століття, тисячі укрaїнців виїхали з Австро-Угорської Імперії до Канади в пошуках життя, свобідного від політичного і економічного утиску. Усвідомивши небезпеки, які загрожували вірі його позаокеанської пастви, Митрополит Андрій Шептицький спонуканий пастирською турботою поблагословив на місію до Канади трьох священиків і одного брата з Чину Отців Василіян, одного єпархіального священика і чотирьох Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Усі вони були у віці 20-ти років: Амбросію Ленкевич, Таїду Врублевську, Ісидору Шиповську і Евмелію Клапоущак.
Отці Василіяни і Сестри Служебниці почали місіонерську працю в Алберті, прибувши до Едмонтону 1-го листопада, 1902 року.
Сестри скоро пристосувалися до життя в Канаді. Вивчали англійську мову у Сестер Вірних Товаришок Ісуса і почали навчати молодих жінок релігії, літургійного співу і ручних праць. Відвідували хворих по домах і доглядали за ними. Перше Різдво в Канаді і перший Великдень дві Сестри святкували з поселенцями у їхніх осередках Бівер Крік, Бівер Лейк і Ребит Гил, навчаючи дітей та “допомагаючи де була найбільша потреба,” згідно з харизмою Сестер Служебниць.
Смерть Сестри Таїди пів року після приїзду до Канади була великим випробуванням для трьох Сестер, що залишилися, але поклавши все уповання на Господа вони відважно продовжували молитися і служити. Незабаром по її смерті, Сестри прийняли першу канадійську кандидатку Марію Летавську. Повне посвяти служіння Сестер справило велике враження на Марію, яка вірно приходила на їхні науки. Пам’ять про Сестру Таїду залишилась глибоко в її серці і на облечинах вона обрала її ім’я.
1905 поку чотири тисячі українців у Вінніпегу вітали між собою двох Сестер Служебниціьз України: Сестру Атаназію Мельник, одна з сімох перших кандидаток при основанні Згромадження року 1892, і Сестру Алексію Чикало. На їхній приїзд чекала молоденька кандидатка Агафія Петрушкевич, яка перейшла від Сірих Сестер і обрала ім’я Сестра Николая. Зараз у вересні того ж року Сестри Служебниці заснували Школу Св. Николая, що існує по сьогодні, під новим ім’ям, Школа Непорочного Серця Марії.
Із вступленням молодих жінок в їхні ряди, Сестри Служебниці могли відкрити багато нових місій в Канаді, від Квебеку (Монтреаль) до Британської Колумбії (Нью Вестмінстер). Апостолят Сестер зосереджувався на катехизації і провадженні єпархіальних осередків релігійного навчання, провадженні початкових і вищих шкіл та навчанні в католицьких школах, заснуванні осередків музики; догляді за хворими вдома, пасторальному служінні, провадженні лікарень і домів соціальної опіки; парафіяльної праці, шитті церковних риз і догляді за святилищами церков. Зараз Сестри започаткували програму виховання світських провідників для парафій, і програму асоціатів жінок і чоловіків, що бажають збагатитись нашою харизмою і духовністю. Сестри Служебниці також дали значний вклад у церковне і суспільне життя в Канаді готовністю послужити в кухнях, домашньому господарстві, пральнях, городах у власних домах і в церковних установах.
1935 року канадійські Сестри Служебниці розпочали місію в США, де за двадцять років побуту заснували 27 осередків. Коли у 1959 році створилась Американська Провінція, більшість канадійських Сестер осталось там як члени.
Канадійські Сестри Служебниці розпочали апостолят в Брадфорді, Англія; Маквілєрі, Франція; Мюнхені, Німеччина; і Римі, Італія. У 1980-х роках канадійські Сестри відкрили місію в Люрді, Франція, а в 1990-х розпочали місійну працю в Австралії: Джілонґ, Перт і Брізбейн.
Із відновленням Згромадження в Україні, після упадку комуністичного режиму, Сестри Служебниці з Канади допомагали в формації нових членів і в апостоляті, як також в Апостольській Нунціятурі в Києві. Сестри в Канаді приймали Сестер з України, Сербії, Словаччини і Бразилії, щоб передати вміння пошиття церковних риз і навчали англійської мови.
Сестри Служебниці завжди простосовувалися до поступового розвитку суспільства, відповідаючи жертвенно і з винахідливістю на сучасні потреби церкви й народу. Історія канадійської галузі Згромадження записується витривалістю членів у вірі і довір’ї до Божого Сівача, бо Він один творить плідним їхнє посвячене життя і їхню місійну працю.
