22 лютого 2009 року сестри Текля Гнатюк, Емілія Вандич та Ореста Боршовська побували у Флоренції із мощами Блаженної Йосафати. Місія здійснювалася на запрошення пароха о. Володимира Волошина, який душпастирює для української заробітчанської громади. У Флоренції, сестер зустріли парафіяни. В храмі св. Архистратига Михаїла сестер вже чекала група «Матері в молитві» із якими сестри молилися в їх наміреннях. Мощі Блаженної Йосафати виставлено на тетраподі.
Під час Божественної Літургії о. Володимир, у світлі Євангелія про остаточний суд, наголосив на важливості чинення малих добрих справ, як це робила Блаженна Йосафата.
Після Божественної Літургії до вірних звернулася с. Емілія Вандич, яка розповіла про життєвий шлях Співзасновниці Згромадження, передумови та історію його заснування. Вона закликала присутніх, за прикладом Блаженної Йосафати, вчитися розпізнавати знаки і виклики часу та з готовністю відповідати на запрошення Господнє, відповідно до власного покликання. «Мабуть не випадково, - сказала с. Емілія, - наша зустріч із Блаженною Йосафатою відбувається у м’ясопусну неділю, коли пригадуємо остаточний суд, на якому будемо відповідати, як використали час, даний Богом. Власне Блаженна Йосафата зуміла вповні відповісти на питання часу і виконати доручене їй завдання». Відтак вірні вшанували мощі Блаженної. Кожен приступав із благоговінням, приносячи свої турботи і намірення. А хор співав пісні до Бл. Йосафати, які вдалося вивчити за короткий час. Вірні, яких було понад сотню, отримали образки із реліквіями. Після Літургії зібралися у парафіяльному залі до спільної трапези, опісля якої мали змогу переглянути фільм «Блаженна Йосафата – світло з України».
А ввечері, о 17:00, знову зібралися у храмі на Молебень до Блаженної Йосафати. Вкінці молебена о. Володимир поблагословив присутніх мощами Блаженної та подякував сестрам, що прибули до їх парафії. Сестра Емілія, в імені сестер, висловила подяку о. Володимиру за запрошення та парафіянам за щире прийняття. Вона закликала вірних, аби за прикладом Блаженної Йосафати ткали на канві власного життя візерунок із добрих вчинків, може незначних, які вкінці складуть чудову мозаїку нашого життя.
