Сестра Емілія Стефанія Пашков’як народилася 20.10.1931 в селі Мокре біля Сянока, в родині Андрія і Євгенії з дому Шпак. Батько працював в копальні нафти, мама вела господарство та займалася дітьми. Сестра Емілія була найстаршою дитиною, мала ще три сестри Надію, Аню і Ярославу. Під час великопосних реколекцій довідалася, що у Варшаві є наші Сестри і зробила все, щоб піти за голосом свого покликання.
До Згромадження вступила 16.11.1954 р. у Варшаві і там через рік відбулися Облечини на яких отримала ім’я Емілія. Після складення перших Обітів 13.09.1957 р., переїхала до спільноти в Пйонтку, а відтак до Свідвіна, де займалася кухнею. У вересні 1959 р. переїхала до Провінційного Дому у Варшаві, де розпочала річний Господарський Курс, який завершила в червні 1960 р. В липні 1961 року повернулася до спільноти у Свідвіні. Вічні Обіти склала у Варшаві 15.08.1961 році.

Коли в жовтні 1964 р. наші Сестри почали працювати в Домі Соціальної Допомоги в Матчині, то серед них була також с. Емілія, яка зайняла становище керівника кухні. В 1972 – 1975 роках була в Матчині Настоятелькою спільноти. Для підвищення куховарської практики та знання завершила кулінарні курси і отримала диплом митця куховарства.
В січні 1984 р. переїхала до спільноти в Янові Любельському, де працювала в кухні Дому Соціальної Допомоги. Опісля переїхала працювати в Папській Колегії Св. Йосафата в Рим на Джаніколо. Відтак в 1986 р. повернулася до спільноти і праці в Домі Соціальної Допомоги в Янові Любельському.
У 1987 р. переїхала до спільноти в Свідвіні, де упродовж п’ятнадцяти років займалася служінням в кухні. До спільноти в Бартошицях переїхала у 2002 р., де також впродовж десятьох років займалася кухнею.

З огляду на стан здоров’я, 13 травня 2013 р. переїхала до Екуменічного Дому Соціальної Допомоги в Пралківцях. Перебувала у спільноті Сестер та допомагала Сестрам в домашніх працях.
В Згромадженні мала рідну сестру Роману, яка проживає у спільноті в Перемишлі.
Сестра Емілія була життєрадісною, мирною, любила Бога, своє Згромадження, молилася та терпеливо переносила свої хвороби й недомагання. Дуже любила слухати українські, лемківські пісні, завжди раділа племінниками, які виступали в групі Ославян з рідного села Мокрого. Була щаслива, що кожного дня могла брати участь у Святій Літургії, бути зі Сестрами у спільноті, старалася ходити, вправлятися, щоб якнайдовше послужити спільноті.
В останніх місяцях життя погіршилося її здоров’я, однак вона боролася мужньо і витривало. 13 грудня, після обіду, отримавши Таїнство Оливопомазання в присутності Сестер, відійшла до Господа по вічну нагороду в небі. 15 грудня 2023 р. вона була похоронена на кладовищі в Перемишлі в гробниці Сестер Служебниць НДМ по вул. Словацького.
Дякуємо Богові за дар Її життя, любові Церкви, Згромадження і свого народу.