16 лютого ― день смерті Слугині Божої с. Анатолії Боднар - першої Провінційної Настоятельки Бразильської Провінції.
Слугиня Божа Анатолія Текля Боднар, СНДМ народилася 29 березня 1884 року, в селі Жужель (теперішні Жужеляни), Західна Україні, з української католицької родини глибоких християнських переконань.
Їй було вісім років коли було засновано Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Спосіб життя сестер мав великий вплив на малу Теклю. Вона їх часто відвідувала в товаристві інших дівчаток.
29 березня 1902 року, у віці 18 років, Текля вступила до Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, заохочена, як сама зазначила в своїх духовних записках, повним послухом і відданістю Ісуса Отцеві в Його укритому житті в Назареті. 22 вересня того ж року прийняла рясу Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, взявши собі ім’я Анатолія і так почала свій новіціят.

13 вересня 1904 року склала перші обіти.
Захоплена великим запалом щодо Царства Божого, с. Анатолія почала своє життя віддаючи себе щиро всім працям, які були їй поручені. Працювала у Великій Семінарії Митрополита Андрея Шептицького у Львові, де Сестри Служебниці провадили домашню економію. З великою посвятою дбала про чистоту й красу Божого храму. Однак, найбільше її манило лікування й опіка над хворими. До цієї праці виявляла особливий дар. З огляду на це, вона поглибила свої знання з медичної справи.
15 лютого 1911 року склала вічні обіти в Згромадженні. В цьому часі, 23 лютого – 23 березня 1911 року, с. Анатолія ще з шістьма сестрами вирушає як місіонерка до Бразилії. Прибувши до Бразилії сестри розділилися: чотири сестри поїхали до Прудентополісу, а три до Ірасеми, в Штаті Санта Катаріна. Так як в цих двох місцевостях знаходилися найбільші поселення українців, які від 1891 року великими групами прибували до південної частини Бразилії. С. Анатолія була серед тих сестер, які залишилися у Прудентополісі. Після прибуття на місце, сестри організували свою працю в школі, при церкві та опіку над хворими. С. Анатолії доручено працю в церкві та лікування хворих. В останній місії вона відзначалася дійсним геройством. Вірила, що хворий це другий Христос, та щоб якнайкраще його доглядати, вона зреклася усього, хоч би особистого відпочинку, а іноді їжі. Свідома своїх людських обмежень, покладає усе довір’я до Бога, і за Його ласки звершує справжні чуда в медичній сфері.

В 1915 році відкрито новіціят Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Бразилії. Сестру Анатолію призначено першою вчителькою новичок. Виконує завдання вчительки новичок в покорі й лагідності, але теж енергійно й рішуче. Подаючи власний приклад вірності найменшим приписам Конституцій, вимагає від своїх вихованок такої самої вірності й досконалості. Бог благословить її працю, покликання процвітають, а місія Сестер Служебниць досягає інші осередки українських переселенців.
1928 році с. Анатолію обрано Старшою Сестрою, тобто Головною Настоятелькою Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Бразилії. В 1934 році вона взяла участь в першій Загальній Капітулі у Львові. На цій Капітулі довершується централізація Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії з Бразилії, Канади й України в одне Згромадження, яке з того часу було поділено на три провінції: Провінція Співстраждання матері Божої в Галичині, Провінція Христа Царя в Канаді і Провінція св. Архистратига Михаїла в Бразилії.
26 жовтня 1934 року с. Анатолію призначено першою Провінційною Настоятелькою в Бразилії. Цей уряд вона виконувала до 1947 року.
Останні два роки її життя були позначені терпінням. Хвора на невиліковну гангрену, проводить їх у ложі болю, яке стає престолом її цілопальної жертви за Церкву, за Згромадження, за священиків і за її дорогий український нарід в Бразилії, задля якого пожертвувала, що найкращого мала в житті. Перетерпіла дошкульні болі з надзвичайною терпеливість. В цих важких хвилинах шукала розради в молитві й контемпляції терплячого Ісуса.
Прийнявши останні Святі Тайни, померла у спокої святості 16 лютого1956, в Прудентополіс. Її похорон відбувся наступного дня за участі кількох священиків, значного числа Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, Сестер Святого Вінкентія, Катехиток Серця Ісусового, семінаристів та великого числа вірних на парафіяльному цвинтарі.
18 червня 1993 року в Прудентополіс Преосвященніший Владика Єфрем Кривий, ЧСВВ, єпископ для українців у Бразилії, відкрив процес канонізації с. Анатолії Боднар, СНДМ.