Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії

Генеральний дім

Аргентина - Делегатура св. Йосафата

Делегатура св. Йосафата

Перші українські емігранти прибули до Аргентини 105 років тому.
Найчисленніший приплив датується від 1922 до 1939 років. Понад сорок тисяч українців поселилися у північно-східних провінціях Чако, Місіонес та інших, у столиці Буенос-Айресі та околиці. Для духовного обслуговування з України прибула мала кількість священиків.

Саенз Пеня, провінція Чако: українці прибули сюди 1912 року. Однак перше богослуження відбулося 1964 р. А парафію офіційно засновано 1978 р. Беріссо, провінція Буенос-Айрес: українці прибули сюди після Першої світової війни. Перше Богослуження відбулося 1940 р., а парафію засновано 1962 року.

У 1961 р. Єпископ Андрій Сапеляк отримав призначення на Апостольського Візитатора для українців в Аргентині. Він усвідомив невідкладну потребу євангелізації на широких просторах Аргентини. На його прохання, чотири Сестри Служебниці з Бразилії, прибули на місійну працю, щоб віднайти загублених і поділитися з ними Доброю Новиною.

При катедрі в Буенос-Айресі Сестри зорганізували українську школу. Там навчали української мови, приготовляли до Святих Тайн дорослих і дітей та керували різними релігійними й культурними програмами. Суботами їздили до сусідних околиць. Ця євангелізація вимагала великого вкладу й жертви, щоб знайти наших людей, відчужених від Церкви й заохочувати їх до релігійного життя, а найголовніше до Святої Літургії.

Сестри мусіли вивчати іспанську мову та пристосовуватися до нового способу життя в густозаселеній столиці. Їхні бразилійські учительські дипломи не були признані, отож Сестри розпочинають студії у навчальних закладах Аргентини.

Отець Михайло Микицей просив Сестер до своєї парафії в Саенз Пеня, Чако, тисяча двісті кілометрів на північ від Буенос-Айресу. Там, 13 серпня 1967 р., три Сестри відкрили інтернат для дівчат, де до 2006 р. проживало понад сімсот дівчат. Крім навчання дітей релігії й української мови, Сестри протягом цього часу приготовляли до Святих Тайн кількасот дорослих, і часто відвідували родини, а особливо хворих по селах.

Щоб охопити більшу кількість дітей, а через них батьків, Сестри почали відкривати літні табори. Найбільші труднощі полягали в тому, щоб переконати батьків у користі цих програм. Діти навчались релігії, літургічного й народного співу та української мови. Сестри самі звозили й відвозили дітей, готували для них їжу, навчали їх і дбали про їхній відпочинок - все це без жодної винагороди.
У вересні 1968 р. Сестри відкрили місію в Лявальоль, передмістя Буенос-Айресу, де мешкає велика кількість українців. Проживали в домі, придбаному за допомогою Головної Управи. Їхня парафіяльна праця включає приготування дорослих і дітей до Святих Тайн, навчання релігії й української мови, та дбання про церкву. Сестри відвідують хворих і похилих віком, дбаючи про їхні матеріяльні й духовні потреби. Вони також обслуговують парафії в Сан Міґел, Вілля Караса й Саранді. Коли Сестри здобули тутешні учительські дипломи, змогли у 1972 р. відкрити дитячий садок.

Дім у Лявальолі служить осідком Делегатури. Настоятельки Делегатури підпорядковуються Провінційній Управі у Бразилії.

В Хардінь Америка, тисяча триста кілометрів на північ від Буенос-Айресу Сестри знайшли між українськими поселенцями “поля, готові на духовні жнива.”

Люди високо цінили працю Сестер і спішили їм з допомогою. Вони запрошували до своїх домів і просили сестер молитися про виздоровлення, як хтось в родині був хворий. Приходили ділитись своїми проблемами, довіряючи порадам і молитвам сестер.
У Хардінь Америка відкрито інтернат для дівчат. Сестри відповідали на потреби дорослих і дітей, приготовляли їх до Святих Тайн, й заохочували батьків повернутися до практикування літургічних традицій своєї Церкви.

За старанням Отця Теодора Виника, ОФМ, у 1984 р. відкрито місію в Ель Колорадо, Формоса. За рік Сестри приготували до Святих Тайн п’ятдесят дорослих. Щоб огорнути більше людей, Сестри приготовляють мирян, які допомогають у веденні апостоляту.

Під час вакацій Сестри навчали релігії і української мови у вісьмох осередках в околиці Буенос-Айресу та в провінціях Чако й Місіонес. У тих літніх школах беруть участь сотні дорослих і дітей.

До 1983 року всі Сестри походили з Бразилії, а того року вступила перша кандидатка, народжена в Аргентині, її наслідували інші. Вони починають свою формацію в домі Лявальолі і продовжують її в новіціяті в Бразилії. Після вісімнадцятьох років апостольської праці на сухій аргентинській землі Господь поблагословив покликанням з цієї країни.

У січні 1990 р. Делегатура Св. Йосафата святкувала двадцять п’ять років місійної праці в Аргентині. В Андресіто, Місіонес, відкрито п’ятий дім Делегатури.
В 2000 році вже є три Сестри з довічними обітами з Аргентини.

Дня 06 січня 2001 р. відбулося офіційне відкриття новіціяту в місті Хардінь Америка, Місіонес і Сестру Ольгу Федаш призначено учителькою новичок. У цьому ж році дня 20 листопада, у празник Блаженної Йосафати, були прийняті перші члени мирян Асоціації нашого Згромадження. Сьогодні вже є 33 членів Асоціатів.

Сьогодні в Делегатурі працюють 15 Сестер; п’ять з Аргентини, а десять з Бразилії. Крім праці при парафіях, і різні роди апостоляту дві Сестри працюють з найменшими діточками (в садочку), а одна в домі для похилих віком людей.

Сестри продовжують приготовляти землю і засівають Боже слово, не дивлячись на труднощі і уповаючи на Господа, свідомі, що все посіяне з любові, принесе рясний плід.

Генеральна Управа Згромадження

Sofia Lebedovych

 

Молитви до Блаженної Йосафати - Акафіст

Цитата

Мій Боже…споглядати Тебе і радіти Тобою!

 

Блаженна Йосафата

sestry sluzhebnytsi baner