Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії

Генеральний дім

Блаженна Йосафата Гордашевска

1902 1904 josafatahordashevska

«Гарне виховання, серйозна вдача, злучена з веселим гумором, сиво-зелені очі, що випромінювали радість, а цілий вираз обличчя проявляв спокій, що походить з глибокої злуки з Богом …» То була Йосафата, перша Сестра Служебниця Непорочної Діви Марії.

Народилася вона у Львові, 20 листопада 1869 року у багатодітній сім’ї. Михайлина (таке було її хресне ім’я) була незвичайною дитиною — відзначалась гострим розумом, людяністю і глибокою духовністю. Закінчивши з відзнакою школу, Михайлина через матеріальну скруту не змогла продовжити навчання і пішла працювати на фабрику скла. Незадовго змінила шум фабрики на тиху працю гаптувальниці, щоб більше вправлятись у духовному житті, спілкуватись з Богом.

Вже з дитинства вона відчувала глибоку любов до Бога та виявляла побожність й виразні ознаки чеснот. Її потягала любов Творця і з роками зростала в її серці приналежність до Нього і бажання служити Йому.

“Коли бл.п. о. Єремія Ломницький, ЧСВВ, її духовний провідник, запропонував їй стати першим членом новозадуманого апостольського Згромадження, першого в греко-католицькій Церкві, Йосафата, в молитовній задумі, запитала себе: Що Господь хоче від мене? Чого мій народ тепер невідклично потребує? В молитовному роздумуванні розпізнала, що Бог кликав її до цієї важливої місії; усвідомила, що її бідний, пригноблений народ потребував духовного, морального й культурного піднесення. Йосафата серцем і душею бажала підняти людей із цієї нужди, допомогти своєму народові, виховувати в ньому почуття гідності Божих дітей, усвідомлювати їх, що Бог їх любить. Хотіла “виховувати серце народу” для Бога та щоб її послідовниці євангелізували “там, де є найбільша потреба”. Її сестри мали йти до народу, жити між людьми, служити їм у їхніх потребах, а понад усе, через своє богопосвячене життя бути, "живим світлом для темних дітей Русі". Церква поблагословила та схвалила цей задум і Сестри Служебниці отримали від Церкви святу спадщину - бути вірними своєму покликанню, своїй посвяті та своїй місії” Протягом свого короткого життя сестра Йосафата багато терпіла від нерозуміння. 7 квітня 1919 р. вона померла у тяжких болях, спричинених туберкульозом кісток. У листопаді 1982 р. останки сестри Йосафати були перенесені до каплиці в Головному домі Сестер Служебниць у Римі. Беатифікація Співзасновниці нашого Згромадження відбулася 27 червня 2001 р. у  її рідному м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді під час візиту в Україну Папи Івана Павла ІІ. Блаженна Йосафата, після свого переставлення до вічності, а особливо після беатифікації, перестала бути відомою тільки для українців. Вона відкрила свoї обійми і своє серце для всіх потребуючих людей, яких так любила за своє життя і до яких ішла, щоб «служити там, де найбільша потреба». Сотні людей моляться та просять її заступництва у своїх матеріальних і духовних потребах. До Головного дому постійно надходять численні свідчення про особливі ласки, отримані через її заступництво. Завдяки своїй любові до людей, Блаженна Йосафата після смерті та проголошення Блаженною стала відомою у всіх куточках планети. До нас пишуть мешканці зі всіх континентів, які, крім свідчень, просять також отримати її мощі, щоб присутність Блаженної Йосафати була для них постійною.

 
 
 
 
 

Генеральна Управа Згромадження

Sofia Lebedovych

 

Молитви до Блаженної Йосафати - Акафіст

Цитата

Все, що можна сказати про Тебе, о Господи, містить це єдине слово. Господи, Отче, Сине, Святий Душе, мій Боже, моє все!

Блаженна Йосафата

sestry sluzhebnytsi baner